Село Олександрівка засновано 1861 року переселенцями з Полтавщини, Київщини, Бердянського повіту на місці колишнього татарського аулу Татли-Кулак. Першими мешканцями були переселенці з Полтавської губернії, які заснували село на східному березі Молочного лиману, за 7 км від Азовського моря в балці Шатикуль. Перші переселенці носили такі прізвища: Уланов, Мєшков, Токарєв, Іванов, Бутяєв, Дрогов, Барчуков, Коваленко, Коротенко, Науменко, Левченко, Корнійчук, Саприкін, Бреус, Остроух, Савенко.
До середини 1860-х років XIX століття село мало назву Невкус. За народними переказами назву отримало за «невкусну» воду з місцевої річки. Після відміни кріпосного права Невкус було перейменовано у Олександрівку. За однією з версій, назвали село так на честь імператора Олександра II, як ініціатора цієї реформи, за що, до речі, називали його Олександром–Визволителем. А можливо, це пов’язано з діяльністю «князя Таврійського» Григорія Потьомкіна, який сприяв заселенню земель півдня України.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 434 жителі села.
27 листопада 2017 року Олександрівська сільська рада, в ході децентралізації, об’єднана з Олександрівською сільською громадою.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приазовського району, село увійшло до складу Мелітопольського району.
